Розсада огірків

Якщо огірок розводять через розсаду, то її вирощують у весняних обігріваються плівкових теплицях або в парниках. При цьому небезуспішно користуються торфоперегнойнимі кубиками . Останнім часом все більше поширення знаходить малооб'ємних розсада, який отримується на кубиках зі стороною всього 5 см. Ці кубики, або горщечки, складаються з поживного грунту, приготованого за рецептом (у% до загального обсягу): земля дернова - 40, торф низинний - 40 , гній перепрілих - 10, тирса - 10.

Термін посіву насіння у горщечки - перша декада квітня. У горщик висівають по два насіння огірка, а потім при посадці розсади залишають одне розвинене рослина. Насіння зашпаровують на глибину 0,8 - 1 см. Горщечки встановлюють на гряди або стелажі теплиці. Оптимальну температуру грунту в період від посіву до появи сходів витримують у межах 26-28 °; після появи сходів - вдень 20-22, вночі 16-17 °. Температура води для поливу розсади повинна бути не нижче 22 - 24 °.
Підсвічування денним світлом починають з появи сходів. Цей прийом скорочує термін вирощування розсади, прискорює надходження врожаю. Відносну вологість повітря підтримують у межах 70 - 80%. Зволоження грунту помірне.

Сіянці огірка 2-3 рази підживлюють. При появі першого справжнього листа вносять розведений у воді коров'як 1:4 і пташиний послід 1:7, а також мінеральні добрива (в г на 10 л води): сечовини - 7, суперфосфату - 15, калію сірчанокислого - 8. У фазі 2-го справжнього листа дають мінеральні підгодівлі в дозі відповідно 10, 25, 15.

Розсаду огірка, як і всіх теплотребовательних рослин, перед посадкою гартують, застосовуючи для цього різні способи (піднімають або полуоткривают плівку і т. д.).

Найбільш прийнятні сорти та гібриди огірка для шпалерна способу вирощування - бистросозревающіе і ранньостиглі, а саме: Харківський, Кущовий, Конкурент, Бригадний, гібриди першого покоління - Роднічок, Криниця, Контакт, Круїз, Епілог.

Безрассадний спосіб.
У південному регіоні країни термін посіву насіння огірка у відкритому грунту - третя декада квітня; в північних районах при посадці готової розсади - середина травня. Застосовують широкорядний і стрічковий дворядковий посіви. Дослідження показали, що найбільш високий врожай одержують при стрічковому способі зі схемою розміщення 40 + 160 і 24 см (між рослинами в ряду). Норма висіву насіння 2-3 г на 10 м 2. Для зручності посіву виготовляють маркер - дерев'яний, брус перерізом 4X7 см і довжиною 3,2 м, на якому закріплені конусоподібні шипи - гнездоделателі висотою 5 см. Відстань між центрами гнізд 12 см. До бруска кріплять ручку з розкосами. За 10-12 год до посіву ділянку необхідно гарненько полити. Без маркера насіння висівають по 2 шт. в лунку, глибина закладення 2 - 4 см.

Вирощувати огірки й капусту у відкритому грунті можна двома способами: розсадним і прямим висіванням насіння (томати, як правило, вирощують лише з допомогою розсади).

Недоліками безрозсадного способу є значні витрати посівного матеріалу, а також пізні строки висіву, що зменшує обсяги раннього врожаю. Завдяки ж розсадному способові можна:
- заощаджувати посівний матеріал;
- висаджувати вегетуючі рослини, що дає змогу одержати ранній урожай;
- досягати компактності вирощування розсади (що впливає на витрати добрив, води, засобів захисту);
- дотримувати оптимальну густоту висаджування;
- на початку вегетації мати здорові рослини, стійкі проти хвороб і впливу навколишнього середовища.

Найкраще під огірки відводити високородючих ділянки, отримували в попередні 1-2 роки гній або гній був внесений восени під основну підготовку грунту. Погано переносять важкі глинисті або запливають грунту, де необхідно застосовувати спеціальну глибоку обробку. Не можна розміщувати огірки після культур з родин гарбузових (гарбуз, кабачок, патисон, кавун і диня), а також на ділянці, де попередні 2-3 роки вже вирощувалися огірки. Краще всього розміщувати цю культуру після капусти, томату, картоплі.
Підготовка грунту полягає в осінній глибокої (20-22 см) перекопуванні (переорювання). Тільки в зонах з достатнім і надлишковим зволоженням можна використовувати весняну переорювання (копання), з одночасним внесенням органічних добрив і подальшим несильним накоченням (ущільненням) грунту. На холодних, запливають і пере зволожених грунтах можна з осені влаштовувати земляні гряди (гребені), а в посушливих районах, навпаки, борозни глибиною 10-15 см. Органічні добрива вносять восени під глибоке розпушування з розрахунку 3-6 кг на 1 м2. При цьому можна вносити й мінеральні добрива. Посів огірків виробляють старими (2-3-річними) насінням, обробленими ТМТД (4 г на 1 кг насіння) або перманганатом калію (марганцівки)-вимочування протягом 20 хв в 0,5-1,0% розчині. Якщо старих насіння немає, то свіжі необхідно прогрівати 4-6 годин в термостатах (при +40 ... +60 ° С) або на сонці протягом 7-10 діб. Гарні результати одержують від замочування насіння у розчині мікроелементів (А1, Мо, 2п) або біологічно активної речовини Агат -25% або Івін (0,0005%). Іноді проводять гарт насіння протягом 5-7 діб змінними температурами - + 15 ... +20 ° С вдень (6-8 годин) і -2 ... +2 ° С вночі (в холодильниках).
Глибина закладення насіння в грунт - 3-4 см. Сіяти краще пророщені насінням у вологий грунт. Терміни посіву залежать від температури грунту і зазвичай припадають на П-Ш декаду квітня - початок травня.

Теплиця або парник – ідеальне місце для вирощування огірків. У теплу погоду її можна відкрити, а в холодну щільно закрити – і в ній буде завжди зберігатися постійна температура. Але навіть у холодну пору потрібно приділяти увагу провітрюванню, інакше це буде викликати хвороби у рослин. Для профілактики лікування таких хвороб можна зробити пів літровий розчин марганцівки і 3-4 рази на місяць поливати їм огірки.

Підживлення і підгортання – важливий процес, краще це робити в теплу погоду і у вечірній час доби. Поливати огірки потрібно тільки теплою водою (не нижче кімнатної температури). Є небезпека, не з чуток знайома багатьом садівникам, павутинний кліщ – маленька, і дуже неприємна комаха. Щоб боротися з ним зробіть настій часника або цибулі. Коли огірки дозріють їх потрібно збирати регулярно, постарайтеся хоча б раз на два дні знімати дозрілі овочі, інакше це сильно вплине на кількості врожаю.

Вирощування огірків проводять методом посадки насіння і висадженням розсади. Для вирощування цього овочу важливо враховувати його вимогливість до температури повітря і ґрунту. Оптимальна температура - 25-27°, нижче 15° розвиток рослин затримується, а тривала дія температури 8-10° може привести до їх загибелі. Найкращий температурний діапазон для цвітіння і запліднення огірків - 18-21°. Також огірок вимагає достатньої вологості грунту і повітря, тому при недостатньому зволоження, посухах його необхідно часто поливати. Дуже добре росте і плодоносить огірок при вирощуванні його в заплавах річок і озер. Кількість сонячного світла також позитивно впливає на збільшення урожаю огірків, незважаючи на їх тіньовитривалість. Ґрунти мають бути легені по складу, що добре удобрюють органікою. Можна вирощувати огірки на ділянках після прибирання капусти або помідорів. Готується ґрунт під огірки восени - її перекопують або проводять оранку. Навесні ділянку рівняють граблями. Перед посівом насіння або розсади вносяться органічні і мінеральні добрива. З розрахунку на 1 кв. м беруть 10-15 кг гною або компосту, 20 г сечовини, 30 г суперфосфату і 10 г хлористого калію.

У виробництві розрізняють два підвиди часнику: стрілкуючий і нестрілкуючий. Стрілкуючий утворює цибулину в ґрунті, листки і квітконосне стебло (стрілку), що закінчується зонтиком, у якому формуються повітряні цибулини. Нестрілкуючий утворює цибулину і листки. Розрізняють також озиму і яру форми часнику. Сорти ярого відрізняються високою лежкістю - цибулини їх зберігаються до нового врожаю.

Листки у часнику лінійні, зелені з восковим нальотом або без нього. Цибулина складається з 4-30 зубків (у стрілкуючих сортів менше, ніж у нестрілкуючих). Зубки у стрілкуючих сортів розміщуються по колу і мають спільні покривні луски, у нестрілкуючого є ще й групові луски, які обгортають 2-5 зубків. Кожний зубок вкритий сухою лускою. Середня маса цибулин - 25-50 г і більше. Розмножують часник вегетативним способом: нестрілкуючий - зубками, стрілкуючий - зубками і повітряними цибулинами. Повітряні цибулини мають тривалий період спокою. За підзимової або ранньовесняної сівби з них виростає однозубка (сіянка) - якісний садивний матеріал. Якщо зберігати повітряні цибулини протягом року і висіяти їх 1-5 липня, до осені рослини утворюють 5-7 листків, а після перезимівлі розвиваються так, як із зубків. Слід зазначити, що здоровий садивний матеріал часнику (особливо стійкий до нематоди) можна одержати тільки з повітряних цибулин.

Вирощування часнику із зубків і однозубки
Часник дуже вимогливий до родючості і вологості ґрунту.

Останнім часом є популярним застосування прозорих пластикових матеріалів для монтажу та ремонту тепличних комплексів , як для світлопрозорої покрівлі, так і вертикального скління . Пластик має перевагу над склом таку як : велику ударну міцність, відмінні теплоізоляційні характеристики, а також невелику вагу і добрі оптичними властивосі.

Стебло перцю прямостояче (штамбове), в основі здерев'яніле, у молодих рослин 4-5-гранне, у дорослих округле, до вершка ребристе, несправжнього дихотомічного характеру гілкування. Кожний пагін закінчується утворенням квіток та 1-2 плодів. За формою кущ буває штамбовим (гілкування стебла починається на висоті понад 20 см), напівштамбовим (10-20 см), кущовим (до 10 см). Листки крупні, темно-зелені, яйцевидні. Опушеність відсутня, що зумовлює меншу стійкість перцю до високих температур порівняно з помідором і баклажаном. Кількість пелюсток 5-8. Біля основи квітконіжки розвиваються ще дві бруньки, але вони часто відмирають, сягаючи 5 мм в діаметрі (перша фаза розвитку квітки). Загальна кількість квіток на рослині — 30-80 і більше.

Цвітіння розпочинається на 80-90 день після появи сходів (в залежності від сорту). Йому сприяють висока температура і достатня кількість вологи. При 20 .25°С насіння перцю проростає на 7-10, а при 15 .17°С — на 20-22 день. При плюс 1°С і нижче хід фізіологічних процесів у рослині сповільнюється. Оптимальною температурою для цієї рослини є плюс 22 .29°С. За середньодобових значень 30-35°С спостерігається пригнічення культури та посилюється враження рослин вілтом. За умови поєднання зазначеного процесу з вологістю повітря менш як 45-47% відмічається значне осипання пуп’янків, квіток, що різко знижує продуктивність рослин.

З початку двадцятого сторіччя і донедавна баклажан вважався традиційною південною культурою. З наростанням проблеми пошкодження колорадським жуком площі під ним стали різко скорочуватися. Єдиним виходом стало вирощування баклажана в теплицях. І тут сучасні технології, особливо малооб’ємна гідропоніка, ширше розкрили можливості цієї культури, допомогли їй пережити нове народження.

Ключовий елемент в структурі баклажана — коронна квітка. Так називають першу квітку, що з’явилася на рослині. Пагони, що утворюються нижче від коронної квітки, для збільшення врожаю плодів протягом вегетації рекомендується систематично видаляти. Із пагонів вище коронної квітки вибирають 2-4 найбільш розвинених і підв’язують їх шпагатом до шпалери, висота якої понад 2 м. Протягом вегетації їх систематично обкручують з збільшенням кількості пагонів густоту рослин потрібно зменшувати.

До початку плодоношення помідор може задовільно рости при вологості ґрунту 60% НВ, пізніше оптимальною є 70-80%. Вологість повітря понад 70% порушує процеси запліднення і плодоношення у рослин. Особливо це стосується крупноплідних сортів, у пилку яких багато стерильних пилкових зерняток. Запилення у них неповне, особливо за недостатнього освітлення і високої вологості повітря.

Якщо вологи в субстраті недостатньо, засвоєння рослиною поживних речовин значно погіршується: азот і фосфор переміщуються до стебла із листків, що викликає їх пожовтіння. Зниження температури субстрату нижче 15°С веде до послаблення поглинання фосфору, а надалі й води. Недостатнє освітлення гальмує надходження до помідора калію. Через це в умовах часткового затінення він знижує продуктивність на 30-40%. Підвищення нічних температур прискорює ріст і розвиток рослин, послаблює гілкування, плоди дрібнішають. Натомість при зниженні нічних температур початок плодоношення дещо запізнюється, посилюється гілкування, збільшується кількість плодів в суцвіттях, камерність і розмір плодів.